20 листопада – День спільних дій в інтересах дитини
Якби ще вчора ми почули запитання щодо того, чи дотримуються права дітей в Україні, то дали б на нього ствердну відповідь. Бо були впевнені, що так насправді і є. Адже тоді всі говорили саме так і понад усе - представники державних інституцій. Тож і громадська думка формувалася відповідним чином. І тільки тепер з’ясовується, як ми сильно раніше помилялися. Адже насправді дитячі права у нашому суспільстві ігноруються. Принаймні, так випливає з Альтернативного звіту, підготовленого за результатами моніторингу щодо реалізації Україною положень Конвенції ООН про права дитини.
До народження цього документа мають пряму причетність 14 громадських організацій. Для його підготовки вони об’єдналися в коаліцію. Як видно, діяли за принципом: одна голова – це добре, а 14 – набагато краще.
Документ повністю відповідає своїй назві, бо насправді є альтернативним державному. Річ у тому, що Україна, яка у 1991 році ратифікувала згадану Конвенцію, вже прозвітувала перед світовим співтовариством про те, як вона її виконує. Як годиться, послалася на певні проблеми та труднощі, але зазначила, що у цій непростій царині ми не пасемо задніх.
Та, виявляється, для ООН лише державного звіту замало. Організація хоче скласти повне уявлення про реальний стан речей, що складається в тій чи іншій державі у питаннях захисту дитячих прав і тому прагне одержати ще й альтернативні звіти. Їх можуть готувати навіть діти. Та найбільшої ваги подібні документи набувають, зазначила 19 листопада на прес-конференції голова Всеукраїнської Фундації «Захист Прав Дітей» Євгенія Павлова, коли їх готують громадські організації.
Всеукраїнська Фундація «Захист Прав Дітей» виявилася серед тих громадських організацій, які, власне, і створили громадську коаліцію. До її складу також увійшли Асоціація молодих професіоналів «Клас», Благодійний фонд «Рокада», Благодійний фонд «Чіріклі», Всеукраїнська Коаліція «Єднаймося заради дітей», Дитяча екологічна громадська організація «Флора», Дніпропетровська міська ГО «Жіночий інформаційно-координаційний центр», Всеукраїнська громадська організація «Жіночий консорціум України», Молодіжна громадська організація «Клуб «Компас», Представництво благодійної організації «Кожній дитині» в Україні, Правозахисний центр «Поступ», Сумська обласна молодіжна ГО «Гендерна агенція консультацій та інформації», Харківська обласна фундація «Громадська Альтернатива», Чернігівська ГО «М’Арт».
Альтернативний звіт подає інформацію про ситуацію, що складається навколо дитячих прав впродовж 2002-2008 років. Відтак, документ містить не лише вчорашню інформацію, а й таку, яка відтворює сьогодення у цій сфері. Наявність же попередніх та нинішніх даних дає змогу фахівцям, широкому загалу простежити динаміку загострення або вирішення проблем.
А проблем, як виявилося, чимало. І ще яких! Щоб переконатися у цьому, звернемося до Альтернативного звіту. Ось кілька цитат з нього. «Політика держави не спрямована на активну протидію дискримінації уразливих та маргінальних груп, передусім у доступі до освіти та медичних послуг. Фінансування державних програм і планів щодо прав дітей здійснюється за «залишковим принципом», а не через визначення фіксованої частки від загального бюджету на їх реалізацію».
«В Україні так і не створено інституту омбудсмена з прав дитини, жодна з державних інституцій не здійснює комплексного системного моніторингу дотримання прав дитини, не публікує інформації про його результати. Ювенальна юстиція як комплексна система правосуддя щодо неповнолітніх до цього часу в Україні не запроваджена».
«Більшість статей Конвенції про права дитини мають відповідне відображення у національному законодавстві, однак практика їх застосування залишається формальною або не відповідає зобов`язанням держави за Конвенцією».
«Діти в Україні продовжують зазнавати насильства — в загальноосвітніх школах, у сімейних відносинах, при контакті з представниками правоохоронних органів, у закладах опіки та в дитячих будинках сімейного типу нерідко трапляються випадки приниження гідності дітей. При цьому не існує дієвих механізмів ефективного виявлення та реагування на випадки насильства, а також механізмів забезпечення існуючих законодавчих норм, що забороняють фізичні покарання. Недосконалою й травматичною для дитини залишається процедура допиту дітей (свідків, потерпілих і обвинувачених у злочині)».
«Чинне законодавство не забезпечує реалізації норм Конституції України в частині належного фінансування та створення умов для безоплатного і належного медичного обслуговування. Наслідки очевидні: стан здоров’я дітей 0–14 років включно продовжує залишатися незадовільним; зростає рівень розповсюдження венеричних захворювань та шкідливих для здоров’я звичок серед молоді; поверховими залишаються знання молоді щодо проблем ВІЛ».
«Можна констатувати, що державою не здійснюються заходи щодо забезпечення доступу до освіти безпритульних дітей, дітей-мігрантів та біженців, усунення дискримінації в реалізації права на освіту дітей із ВІЛ/СНІД, не забезпечується у повному обсязі доступ до дошкільної освіти в сільській місцевості, не організовано інтеграцію всіх дітей рома у державну систему освіти. Понад 20 тис. дітей шкільного віку не відвідують школу. Серйозною проблемою є повна реалізація права на навчання дітей, які мають психічні розлади, для фізично неповноцінних дітей (дітей-інвалідів). Не існує механізму залучення таких дітей до загальної освітньої системи. Майже не працює система індивідуального навчання. Недостатньо підручників та спеціальної літератури для дітей із вадами зору і слуху. Не мають доступу до освіти діти, що перебувають на державному утриманні в дитячих будинках, інтернатах системи соціального захисту, які не здійснюють освітньої діяльності й не мають у штатних розписах відповідних фахівців та педагогів. Зафіксовано багато випадків, коли діти-біженці не відвідують школу».
І це лише незначна вибірка найбільш гострих моментів, яких торкнулися автори Альтернативного звіту. На деяких з них під час прес-конференції 19 листопада вони зупинилися окремо. Наприклад, з’ясувалося, що український текст Конвенції не відповідає ООНівському. Зокрема, з нього з невідомих причин випало положення про альтернативний догляд дітей. А в англійській версії воно закріплене у 20-ій статті.
Причину такої неуважності українських перекладачів директор Представництва «Кожній дитині» в Україні Володимир Кузьмінський коментувати не став. Додав лише, що подібні неточності виявлені і в тексті Конвенції, який перекладено російською мовою. То, може, справа не в перекладачах? Презентація Альтернативного звіту про реалізацію Україною положень Конвенції про права дитини відбулася напередодні святкування 20-річчя з моменту її ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН. Ця дата святкується 193 країнами світу 20 листопада. Та, здається, після появи на світ такого вибухового документа державним інституціям в Україні, які відповідають за дотримання дитячих прав, не до урочистостей.