Антоніна Стучилова обурена цькуванням з боку ГУ МВС

На адресу "Новин Полтавщини" надійшов відкритий лист, адресований міністру внутрішніх справ України Юрію Луценку. Нижче наводимо зміст послання, під яким підписалося більше 30 відомих полтавців: "Шановний Юрію Віталійовичу! У травні 2008 року за результатами суворого конкурсного відбору помічником міністра з моніторингу дотримання прав людини у Полтавській області була призначена Антоніна Стучилова, авторитетний і відомий на Полтавщині правозахисник, людина із загостреним почуттям справедливості та справжньою громадянською позицією, депутат Решетилівської районної ради.

З її призначенням широка громадськість області отримала надію на викорінення насилля та фальсифікацій в органах внутрішніх справ, справжнє очищення міліції від перевертнів у погонах. Люди повірили в те, що Юрій Луценко насправді прагне утвердити в ОВС верховенство закону, а права людини для нього є важливим пріоритетом.

Однак, з часу призначення Антоніни Стучилової трапилося кілька випадків, які красномовно засвідчили, що права людини як такі міністерство не цікавлять, а помічники міністра є такими собі «хлопчиками для биття». Сама ж посада з гучною назвою не більше, ніж фікція. Ми розуміли, що міністерський контроль, як і громадський, є гострим подразником для міліційських чиновників. Але не очікували, що діяльність Громадських рад, мобільних груп та помічників міністра безкарно саботуватиметься на місцях. 

За півтора року роботи А.Стучилової трапилося кілька випадків, що виявили справжню позицію МВС, а доноси в стилі 37-року й донині є ефективним способом розправи з тими, хто надто ревно виконує свої обов’язки. 

Ще до призначення на посаду помічника міністра Антоніна Стучилова як депутат Решетилівської районної ради виступила проти масової вирубки лісу поблизу с.Шилівка Решетилівського району. За її запитом була створена тимчасова контрольна комісія депутатів Решетилівської районної ради.

У травні-червні 2008 р. група жителів с.Шилівка (пізніше з’ясувалося, що частина з них – покійники) поскаржилася на нібито корисливі інтереси А.Стучилової, котра спрямувала матеріали про вирубку 38 га лісу на перевірку у ВДСБЕЗ ГУМВС у Полтавській області. Станом на сьогодні за незаконну вирубку цього лісу (1 га!) умовно засуджено одну особу. На жаль, винних у вирубці решти 37 га лісу міліція не знайшла чи не захотіла шукати. Але А.Стучиловій до цього часу дорікають самим фактом існування цієї скарги, хоча перевірка за нею не проводилася.

14 жовтня 2008 року у м.Полтаві трапився прикрий інцидент з безпідставним затриманням працівниками міліції журналіста-правозахисника Анатолія Банного. У ситуацію змушена була втрутитися помічник міністра А.Л.Стучилова. Та дивним чином в центрі уваги міліції опинився не факт незаконного затримання й побиття журналіста, а правомірність дій помічника міністра при виявленні побитого журналіста у райвідділі. Незважаючи на те, що СМЕ зафіксувала тілесні ушкодження, що на відеоплівці чітко видно, як правоохоронці застосовують силу щодо А.Банного, а особа в цивільному намагається запхати йому щось у задню кишеню брюк, що є свідки несвоєчасної реєстрації журналіста у журналах РВВС, помічник міністра А.Стучилова отримала попередження, не зрозуміло, за що. Це питання розглядалося на засіданні Громадської ради ГУМВС, вивчалося комісією МВС України, але до цього часу (більше року) міністерство не надало заявнику А.Банному відповідь щодо підстав його затримання та не з’ясувало, з якої саме причини А.Банний чинив опір працівникам міліції при затриманні.

Виникає питання, якщо у помічника міністра з моніторингу прав людини так мало прав, чи варто взагалі було запроважувати цей інститут. Чи це чергове окозамилювання Раді Європи?!

Наступного разу незадоволення міністерства на помічника міністра А.Стучилову викликала скарга на неї матері, яка перешкоджає колишньому чоловікові бачитися з малолітнім сином. Розглядаючи скаргу батька на бездіяльність міліції, Антоніна Леонідівна зустрілася з конфліктуючими сторонами, директором школи, де навчається хлопчик, та дільничними інспекторами й висловила переконання про необхідність мирного вирішення спору. Цього було достатньо для винесення їй догани за нібито перевищення службових повноважень. Тож складається враження, що численні скарги громадян на тортури, незаконні затримання, фальсифікацію кримінальних справ набагато менше цікавлять відділи внутрішньої безпеки міністерства, ніж висмоктані з пальця доноси на помічників міністра, на перевірку яких витрачається чимало коштів платників податків.  

І яких же тоді державних службовців виховує МВС, якщо зустріч зі скаржниками та висловлення несторонньої людської позиції вважається порушенням, яке тягне за собою дисциплінарне покарання? Тих, хто тільки шурхотить паперами? Хто на цій посаді після принизливих кількамісячних перевірок захоче й надалі бути чуйним і небайдужим?

Останній факт взагалі вражає. На сайті «Майдан» 28 вересня ц.р. з’явилася інформація про нібито хуліганські дії помічника міністра А.Стучилової щодо жительки селища Решетилівка. Як вказано у дописі одного з найвідвідуваніших порталів, саме така інформація містилася у заяві громадянки на ім’я начальника Решетилівського РВ ГУМВС у Полтавській області С.Шостака. Цинізм ситуації полягає в тому, що скаржниця протягом п’яти років «крутила роман» з чоловіком Стучилової й у цей же час постійно зверталася до Антоніни Леонідівни за юридичною допомогою та психологічною підтримкою. А коли остання дізналася про це й під’їхала до двору суперниці, щоб поговорити, коханка з переляку одразу ж викликала наряд міліції й накатала скарги у всі можливі силові структури. Це рідкісний випадок, коли жінка легкої поведінки, котра знає, що чинить аморально, ще й нахабно намагається помститися законній дружині. І це при тому, що пані Антоніна проявила небачену витримку й у такій стресовій ситуації не вдалася ні до образ, ні до погроз.

29 жовтня 2009 р. прокуратура Решетилівського району, яка опитала очевидців з половини вулиці, винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно Антоніни Стучилової у зв’язку з відсутністю у її діях складу злочину.

Зрозуміло, що міністерство й у свою чергу провело службову перевірку дій помічника міністра. Втім, незважаючи на висновки прокуратури, до компетенції якої входить розслідування посадових злочинів, чомусь оцінило поведінку А.Стучилової як таку, що порушує етику державного службовця та дискредитує державний орган, в якому вона працює.

Важко зрозуміти логіку міліції, про імідж якої люди вже давно сказали: бандити у погонах страшніші за звичайних. Коли громадяни скаржаться на катування, то у більшості випадків отримують відписки: «факти не підтвердилися». А от скаргу коханки розслідувано з прикметним завзяттям, що, по суті, є втручанням у приватне життя співробітника. Замість того, щоб присоромити розпусницю.

У той же час нам не зрозуміло, чому досьогодні не проведено службової перевірки щодо дій підполковника С.Шостака з розповсюдження відомостей в Інтернеті, які ганьблять ділову репутацію МВС, міністра Ю.Луценка та його помічника.

Відслідковуючи ситуацію з помічниками міністра внутрішніх справ з моніторингу прав людини не лише у Полтавській області, а й по Україні, з прикрістю доводиться констатувати, що «нормальна» робота помічника залежить від того, наскільки генерал усвідомлює необхідність громадського контролю за діяльністю міліції.

У добрій же половині областей помічники міністра постійно знаходяться у надзвичайно психологічно важкій, навіть стресовій ситуації. Адже нерідко головні міліціонери областей відкрито чи приховано противляться контролю за правами людини в ОВС й у різний спосіб перешкоджають діяльності працівників управління моніторингу дотримання прав людини МВС. Для цього вони мають чимало важелів: дозволити використовувати службовий автомобіль лише до 18-ї години, у той час, коли помічник має здійснювати раптові, в т.ч. й нічні й у вихідні дні перевірки райвідділів та ізоляторів тимчасового тримання; може дати, а може не дати необхідну оргтехніку, витратні та пально-мастильні матеріали, автозапчастини; не виділяти працівника міліції для виїзду у складі мобільних груп, без якого перевірка неможлива; вести зовнішнє спостереження за помічниками тощо. Генерали в більшості областей включили до складу Громадських рад чимало осіб, абсолютно далеких від правозахисту, блокують скликання засідань. 

Таким чином значна частина зусиль помічників міністра йде на підготовку невиправдано великої кількості звітів, на написання пояснень, протистояння інтригам генералів та їхніх «інформаторів», які називають себе друзями Луценка, а не на практичний захист прав громадян, що постраждали від «беспредела» правоохоронців. На жаль, реальних важелів впливу на кардинальне поліпшення ситуації з правами людини в міліції у помічників міністра немає.

Ми вважаємо, що Антоніна Стучилова, як кажуть, на своєму місці, сумлінно виконує покладені на неї обов’язки і є прикладом того, як державний службовець має ставитися до роботи, до людей та їхніх проблем. Міністерство повинно підтримувати й заохочувати таких працівників, а не цькувати.

А ефективна робота помічників міністра внутрішніх справ на місцях буде неможливою доти, доки міністр принципово не змінить свого ставлення до запровадженого ним же інституту, не стане суворо питати з генералів за організацію громадського контролю за діяльністю міліції, не очищатиметься від тих правоохоронців, хто нехтує правами людини. Й періодично зустрічатися зі своїми помічниками особисто, щоб судити про них не з чужого голосу".

Під листом підписалися:

Валентин Волошин, член Громадської ради при ГУМВС, голова Полтавської міської профспілки «Солідарність»;

Іван Іванюта, член Громадської ради при ГУМВС, голова Гадяцької районної правозахисної організації «Справедливість»;

Олег Булашев, член громадсько  ради, випусковий редактор газети «Кременчуцький телеграф», член української незалежної медіа- профспілки;

Олександр Ткаченко, голова правління Полтавської обласної організації "Центр "Досвід".