Малоперещепинська громада потерпає без питної води

Правду кажуть - благими намірами дорога в пекло вистелена. І сільський голова Малої Перещепини Микола Сімійон, і головний санітарний лікар Новосанжарського району згадали цю істину тоді, коли малоперещепинські громада залишилась без питної води. Суть в тому, що райсанепідемстанція заборонила експлуатацію новозбудованих артсвердловини, водонапірної вежі та водогону. Бо Микола Григорович, невідомо з якої причини, ще з весни не міг оформити відповідні документи, які не тільки давали б законне право на введення в дію цих об’єктів, а й свідчили б про відповідну якість питної води.

Тому райСЕС мала на меті унебезпечити людей від можливого отруєння неякісною питною водою, адже не була проведена необхідна підготовка до введення в дію системи водопостачання, зокрема не надані підтверджуючі документи про якість матеріалів, з яких вона будувалася. Сільський мер у свою чергу відкидає будь-які звинувачення і своєї провини не визнає. Тому, залучившись підтримкою виконкому, дав команду запустити в дію нову водомережу – мовляв, односельці не повинні бути без води… Та коли вона перестала бігти з кранів перещепинців, у селі зчинилась паніка. Звинувачення посипались не тільки на Миколу Сімійона, а й на головного санітарного лікаря району Олександра Пантелія. Останньому «приписали» бездушність і бюрократизм.

Ситуація здавалась безвихідною, доки в неї не втрутилась Новосанжарська районна рада. За її сприяння вже наступного дня після припинення подачі питної води, з резервного фонду району було виділено 3 тис. грн., на відновлення роботи старої свердловини, яка не працювала через несправність електрообладнання.

І знову, ні на що не зважаючи, Микола Сімійон відновив подачу води односельцям… з новозбудованої артсвердловини, ще раз таким чином порушивши відповідне законодавство і поки що відмовившись ремонтувати стару свердловину, посилаючись на несприятливі для цього погодні умови.

Тож історія навколо малоперещепинської водомережі, не виключено, піде по замкнутому колу і селяни невдовзі знову залишаться без живильної вологи, опинившись в заручниках чиновницького самоуправства.