Педіатрів у Кременчуці стає все менше. Нові з’являться нескоро

Середній вік лікаря-педіатра у Кременчуці – 55-60 років. У стаціонарі працюють трохи молодші спеціалісти – 45-50 років. Молодим спеціалістам просто ніде взятися. Справа у тому, що у медичних вишах країни після чергової освітянської реформи перестали функціонувати педіатричні факультети. Позаминулого року їх все ж поновили, однак прогалина в кадрах, яка утворилася за останні роки, буде заповнена не раніше, ніж через шість років, коли студенти-педіатри закінчать 6 курсів та 2-річну інтернатуру (зараз майбутні педіатри на 2-му курсі).

- У зимовий сезон педіатри приймають до 30 викликів, – розповідає головний педіатр Кременчука Юлія Рогожина, – але у пік захворюваності кількість викликів сягає 60 і більше на одного лікаря. При цьому норма – 2 виклики на годину. Зараз у місті з педіатрами просто катастрофічна ситуація: їх не те що не вистачає, їх просто немає. Такий величезний район як Раківка обслуговують лише два педіатри. Не вистачає педіатрів на Молодіжному. Більшість спеціалістів пенсійного та передпенсійного віку. Декому вже навіть під 70. Але відпустити на відпочинок цих людей ми просто не в змозі. Тоді взагалі не буде кому працювати, їздити по школах, дитсадках, проводити профогляди, контролювати процес щеплень і таке інше.
Звісно, багато кадрів сьогодні задіяні в сфері приватної медицини. І від цього нікуди подітися. Там і відповідальності менше, і зарплата більша. На державній службі залишилися лише ентузіасти та справжні фанати своєї справи.
Окрім усіх професійних негараздів та навантажень, котрі спіткають лікаря у повсякденній роботі, головними, за словами Юлії Петрівни, є невдячність та нерозуміння з боку батьків, недовіра до лікаря.
- Якщо пацієнт довіряє лікарю, позитивний результат лікування гарантовано на 90%. Та найприємніше і найголовніше для нашої професії – це вдячність щасливих батьків за врятоване дитяче життя. Заради таких моментів ми, власне, і працюємо.