Полтавська студентка допомогла знайти місце останнього спочинку рідним загиблого казахського воїна
Благородну справу абсолютно для незнайомих людей зробила студентка з Полтави Альона Гавриш. Дівчина допомогла знайти місце поховання рідним воїна з Казахстану Турукіна Семена, який поклав життя за визволення села Більськ на Котелевщині в роки Великої Вітчизняної війни. Загиблого разом з іншими солдатами поховали у спільній братській могилі в центрі села. Альона - студентка Полтавського кооперативного технікуму, інколи зазирає до всесвітньої павутини Інтернет за корисною інформацією. Має персональну сторінку на популярноиму сайті для спілкування – В контакте. Там написала з гордістю слова: «Мой город родной - Бильск!», бо сама родом з цього невеличкого населеного пункту.
Одного разу до неї прийшов лист-прохання від Вадима Фомінцева з російського міста Калінінград. - Інтернетівський лист був дуже зворушливий і сумний, але в ньому відчувалися надія та сподівання - мій співрозмовник хотів знайти і вшанувати місце, де похована рідна людина. Вадим Фомінцев із міста Калінінград Росії - це онук Семена Турукіна, - розповіла по телефону дівчина. - Він повідав, що його бабуся отримала похоронку, в якій зазначалося, що її чоловік поліг у бою під селом Більськ на Полтавщині. Так минуло чимало десятиліть. У загиблого воїна нині є три доньки: Тамара та Галина, які мешкають в Казахстані, та Валентина, син якої до мене і звернувся. Всі рідні відчували глибоку і давню потребу хоч якось вшанувати місце, де поклав життя зачинатель їхнього роду.
З допомогою голови Більської сільради Ніни Івахно Альона перевірила, чи справді ім’я Семена Турукіна пов’язане з цим населеним пуктом. Виявилося, що на меморіальних плитах його прізвища немає, але на стенді місцевого шкільного музею Вітчизняної війни воно справді є. Казахський боєць воював у складі 80-ї гвардійської дивізії.
На жаль, деякі обставини не дозволяють рідним загиблого воїна приїхати до Котелевщини. Але, щоб якось виконати свій борг перед рідною людиною, схилити у шані перед подвигом батька і дідуся голову, вони переслали до Більська гроші, аби місцеві жителі пом’янули рідну їм людину.
- Ми купили віночок та прикріпили на ній стрічку з надписом «Турукіну Семену Петровичу - від рідних», які поклали біля братської могили. У пам’ять про загиблого роздали людям цукерки та печиво. Все зробили так, як і годиться, коли поминають померлих, - каже Ніна Івахно. А через нашу ентузіастку Альонку відправили родичам казахського воїна фотографії, які попутно робили. Нехай, хоч і заочно, але ті люди теж стануть співучасниками цього процесу.
Сама ж дівчина розказує, що її переписувач від імені нащадків героя дякував усім, хто допоміг їм. Поділився думкою про своє бажання в майбутньому дати кошти на виготовлення ще однієї плити, де буде викарбуване й ім’я його дідуся...