Православні християни продовжують святкувати Різдво Христове (фото)
Різдво, як одне з найбільших свят у церковному календарі, прийнято святкувати три дні поспіль. Історія Різдва розпочалась 2010 років тому. За біблійними розповідями 7 січня (за григоріанським календарем) у Віфлеємі народився Ісус Христос. Бог послав свого сина на землю для того, щоб урятувати людей від диявола. З тих пір у всіх християн світу склалися певні традиції святкування цього дня. Зокрема, в Україні особливістю є те, що православні обряди переплітаються з язичницькими. Святкування Різдва розпочинається ще 6 січня, тоді, коли на небі з’являється перша зірка, яка й символізує народження Христа. Саме в цей час закінчується сорокаденний піст і люди готують святкову вечерю.
Обов’язковими атрибутами святкового столу є кутя та узвар, а інші страви господині вибирають вже на свій смак, головне, щоб вони були пісними. Від язичницьких звичаїв нам дістався у спадок дідух. Це такий собі букет із колосків пшениці чи інших злаків. Дідух прикрашали якнайкраще, щоби він приносив достаток та гарний урожай. Його ставили в одному з кутків кімнати у спеціальному місці, вимощеному сіном. У багатьох селах цей звичай зберігся й до цього часу.
Традиційним було й те, що господар мав вийти надвір, щоб закликати холод на вечерю. Це робилося для того, щоби його задобрити, щоби холод не лютував узимку і не нищив урожай. Перед вечерею вся сім’я молилась. Потім сідали за стіл і спочатку куштували кутю, а потім вже інші страви. Наступного дня зранку всією сім’єю йшли на богослужіння до церкви. А вже потім і дорослі й діти ходили колядувати. Колядки вивчали заздалегідь. Діти знали, що чим гарнішу колядку вони заспівають, тим смачнішу винагороду отримають. Обов’язково заходили колядники до всіх своїх родичів, бо це було виявом поваги. Та й взагалі вважалось, що чим більше колядників побувало в оселі, тим благополучнішим буде рік. Приємно відзначити, що багато традицій святкування Різдва збереглося й до нашого часу.
На Різдво в полтавських храмах було дуже багато прихожан. Зокрема, в двох кафедральних соборах Полтави пробратися вглиб храму було практично неможливо. Служба тривала близько двох годин. Після цього прихожани деяких храмів гуртувалися в імпровізовані вертепи та йшли колядувати, до тих, хто їх запрошував.