«Привабливий закон чи виважений крок уперед?»
Про це запитує сільська вчителька, член Єдиного Центру, Галина Назаренко з Оржиці у відповідь на запровадження урядом з нового року нової схеми фінансування загальноосвітніх навчальних закладів. « Ми вже мали негативний досвід подібних схем,- говорить Галина Григорівна. Але більшість освітян встала проти введення розпорядження з 1 жовтня. Наразі нас « втішають» нововведенням з 1 січня. Й ми, сільські вчителі, знову проти…»
Нагадаємо, що відповідно до розпорядження Кабміну «Про забезпечення цільового використання коштів бюджетними установами (закладами) соціально-культурної сфери», вже з 1 січня 2010 року кожна школа в примусовому порядку має відкрити в територіальних органах Державного казначейства два види розрахункових рахунків: загальний – для обліку операцій з виконання загального фонду кошторису та спеціальний – для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторису та зарахування на цей рахунок коштів за надані установою платні послуги, а також благодійних внесків, грантів і дарунків. З цього рахунку дозволяється фінансувати утримання шкіл та оплату праці вчителів.
«Ми всі розуміємо, що благодійні внески та так звані дарунки ніхто з батьків добровільно робити не буде. Таким чином, уряд фактично штовхає освітян на використання «добровільно-примусової» системи, перекладаючи частину видатків на утримання закладів освіти саме на батьків. Якщо в містах ці внески ще якось можна здобути, то що робити сільським школам ?»-зауважує вчителька.
Передбачається й фінансування шкіл у перерахунку на одного учня за єдиним для всієї країни нормативом. Але за таким принципом- 6 тисяч на учня. Сільській школі не вижити. Крім цього, вважають й інші педагоги, дане нововведення збільшує видатки школи на адмінперсонал. Оскільки потребує нових штатних одиниць, а також додаткових видатків на проведення тендерів на закупівлю товарів. Виходить, що влада просто вирішила перекласти частину витрат на плечі батьків та шкільних закладів.
Відповідно до розпорядження ,з нового року право першого підпису на платівках одержує керівник школи, а з нею – й кримінальну відповідальність за можливі порушення в операціях з фінансами. « Більшість наших директорів - не професійні, економічно та юридично досвідчені менеджери,- зауважує Галина Назаренко. Це будуть для них окремі ризики. А ще ж треба, аби засвідчити документи печаткою районо, змотатися з глухого села в центр по кілька разів. Це- не реально для нас!»
Раніше, чи пізніше, а наша школа «приречена» увійти до європейського освітнього простору. А це означає перехід до громадсько - державного управління освітою та шкільного базованого менеджменту. Однак, як вважає Галина Назаренко, без врахування думки практиків, без фахової перепідготовки керівників шкіл на базі інститутів післядипломної освіти, нововведення школі не потрібні.