Вінчатися – можна, розвінчатися – ні

Довгий час церква була “відірвана” від держави. Вінчання молодих, хрещення немовлят та інші церковні обряди в основному проводилися потайки від органів державної влади. Вінчання – це традиційне церковне таїнство, під час якого молодята обіцяють бути вірними і завжди допомагати один одному. Вінчаються в церкві переважно хрещені православні християни, бо це шлюб, затверджений Господом. Його розірвання або подружня невірність вважаються великим гріхом. Вінчатися в церкві можна тільки раз у своєму житті, але воно не обов’язкове. На даний час цей обряд не має ніякої юридичної сили, тому пари вінчаються після державної реєстрації шлюбу і виключно для себе.

За кілька днів до весілля парі обов’язково потрібно висповідатися і причаститися в церкві. Потім наречений і наречена купують обручки, які є символом нерозривності шлюбних уз. Раніше потрібно було купувати одну золоту і одну срібну каблучку. Золота символізувала сонячне світло – для жениха, а срібна – місячне світло – для нареченої. В наш час обручки можуть бути зроблені з будь-якого дорогоцінного матеріалу і прикрашатися камінням.
Для вінчання потрібно дві ікони – Спасителя і Богородиці, обручки, свічки і білий довгий рушник, на якому стоятимуть молоді.
Наречена повинна бути одягнута в біле плаття, навіть якщо вона у віці. Взуття має бути зручне, без шпильки, так як доведеться стояти кілька годин. Прикраси і косметика або відсутні, або мінімальна кількість. На голові нареченої може бути як фата, так і хустка.
Молодята обов’язково повинні мати на собі натільні хрестики. Треба подбати і про вибір свідків. Вони мають бути обов’язково хрещені. Краще вибрати двох чоловіків, так як доведеться тримати вінці над головами нареченого і нареченої, а це не так уже й легко. Перед вінчанням молодята мають нічого не їсти, не пити, не палити і утриматися від шлюбних стосунків – з дванадцятої години ночі.
Обряд вінчання не здійснюється у вівторок, четвер і суботу, напередодні і в дні великих і церковних свят, під час постів – Великий (сім тижнів до Великодня), Петрів (з другого понеділка після Трійці і до 12 липня), Успенський (14-27 серпня), Різдвяний (28 листопада – 7 січня), під час Святок (7-20 січня), на сирної седмиці (один тиждень до початку Великого посту), Великодній тиждень (світла седмиця), 14 лютого (переддень Стрітення Господнього), 6 квітня (напередодні Благовіщення Пресвятої Богородиці), Переддень Вознесіння Господнього (39-день після Великодня), Переддень дня Святої Трійці (49-день після Великодня), День Святої Трійці, 10 і 11 вересня (переддень і день Усікновення Голови Іоанна Предтечі), 20 вересня (Переддень Різдва Пресвятої Богородиці), 26 і 27 вересня (переддень і день Воздвиження Хреста Господнього), 13 жовтня (переддень Покрови Пресвятої Богородиці).
Відоме латинське прислів’я говорить: “Людині властиво помилятися”. Трапляється, що люди створюють сім’ю і, здається, жити не можуть один без одного, свої стосунки вони узаконюють в РАГСі і освячують у церкві. Але минають роки, а іноді й набагато менше часу – і подружня зрада, алкоголізм чи просто побутові скандали руйнують колишню ідилію. Вінчання саме по собі не гарантує збереження родини, якщо подружжя залишаються егоїстами і живуть не по-християнськи. Як би там не було, але деякі сім’ї все ж таки розпадаються. Як оформити розлучення у державних установах, так чи інакше уявляють собі всі. Але що робити церковним шлюбом, особливо в тому випадку, якщо після невдалої першої спроби народжується нова сім’я і є бажання повінчатися в церкві? Як “розвінчатися” з колишньою помилкою?
Взагалі, поняття “розвінчання” в церкві не існує. Трапляється, що з тих чи інших причин шлюб розпадається. Але ніякого обряду для його припинення в цьому випадку не здійснюється.
Розлучення у православ’ї засуджується, але визнається як поблажливість до людської слабкості. При цьому право розірвання церковного шлюбу та дозвіл на вступ у новий шлюб належить тільки архієреєві. Для того, щоб єпархіальний архієрей зняв колишнє благословення і дав дозвіл на вступ у новий церковний шлюб, необхідне свідоцтво про розлучення і відсутність канонічних перешкод до нового шлюбу. Православною церквою допускається не більше трьох шлюбів.
Далеко не всі можуть отримати дозвіл на повторне вінчання. Церква розглядає сім’ю як єдиний організм, здатний продовжувати своє існування і у вічному житті. За Євангельським вченням, єдиною причиною для розлучення є подружня зрада. Якщо шлюб розпався з цієї причини, то безумовне благословення на другий шлюб отримає невинна у зраді сторона. Винному за умови, що людина кається за свій вчинок, може бути запропоновано почекати кілька випробувальних років до отримання благословення на шлюб. У тих виняткових випадках, коли допускається третій шлюб, випробувальний термін збільшується, а можлива і відмові у благословенні шлюбу. За церковними правилами, четверте вінчання неприпустимо ніколи і ні для кого, незалежно від причин припинення попередніх шлюбів. Сучасне церковне законодавство визначає підстави для розірвання церковного шлюбу, крім зради, також відречення від християнства, неприродні сексуальні вади, венеричні захворювання або СНІД, тривала безвісна відсутність, посягання на життя чи здоров’я дружини або дітей, невиліковна тяжка душевна хвороба, медично засвідчені хронічний алкоголізм чи наркоманія, зловмисне залишення одного чоловіка іншим, а також вчинення дружиною аборту при незгоді чоловіка. Відмінність характерів, нездатність ужитися зі свекрухою, низький заробіток і та інші причини не є підставою для розірвання церковного шлюбу.
У будь-якому випадку не варто забувати, що церква налаштовує подружжя на підтримку один одного у будь-якій, навіть найважчій життєвій ситуації. Шкода, що для деяких молодят вінчання так і залишається гарним весільним обрядом.